З 30 липня 2025 року в Україні офіційно набрав чинності Закон № 4466-IX «Про факторинг». Це новий профільний нормативно-правовий акт, що комплексно регулює правовідносини між трьома ключовими учасниками: факторами, клієнтами та боржниками. Закон унормовує порядок укладення та виконання договорів факторингу, а також визначає допустимі умови для передачі прав грошової вимоги.

Що таке факторинг і кого він стосується

Факторинг — це фінансова послуга, за якої одна сторона (клієнт) передає право вимагати певну суму коштів від боржника іншій стороні (фактору). В обмін на це фактор виплачує клієнту кошти — одразу або з відтермінуванням — і надалі самостійно працює з боржником, щоб отримати належну суму.

Найчастіше така модель використовується в бізнесі, де компанії не хочуть чекати кілька місяців, поки партнери оплатять рахунки. Замість цього вони отримують гроші одразу від фактора — за мінусом певної комісії чи винагороди.

Новий закон чітко структурує ці відносини, щоб захистити інтереси усіх учасників угоди та надати правову визначеність процедурі факторингу.

Предмет договору факторингу

Основою факторингового договору є право грошової вимоги. Це може бути вимога до боржника за одним або кількома договорами — наприклад, контрактами на постачання товарів чи надання послуг. Право вимоги може бути дійсним на момент укладення договору або виникнути в майбутньому.

Фактор бере на себе зобов’язання сплатити клієнту ціну цього права — повністю або частково, одноразово чи поетапно — а клієнт, своєю чергою, передає фактору це право грошової вимоги до боржника.

Як передається право на вимогу

Законом передбачено, що майбутня грошова вимога вважається переданою фактору в той момент, коли вона виникає — тобто коли боржник набуває обов’язку здійснити платіж. Якщо сторони домовилися, що передача відбудеться лише після певної події або виконання умов (наприклад, після постачання товару або підписання акта виконаних робіт), то право переходить автоматично з моменту настання цієї умови.

У такому випадку не потрібно додатково змінювати договір або укладати нові угоди. Це значно спрощує обіг прав грошової вимоги та прискорює фінансові розрахунки між сторонами.

Що не можна передати за договором факторингу

Новий закон також визначає чіткі обмеження щодо того, які права вимоги не можуть бути предметом факторингу:

  • Вимоги з простроченим терміном — якщо на момент укладення договору факторингу строк виконання грошового зобов’язання вже сплив, таку вимогу передати не можна.
  • Окремі штрафні санкції — факторинг не може охоплювати лише штраф (пеню або штраф), якщо вона відділена від основного боргу. Тобто, вимагати окремо тільки штраф без передачі основної вимоги закон не дозволяє.

Ці норми спрямовані на те, щоб факторинг не перетворився на інструмент спекуляцій простроченими чи сумнівними боргами.

Навіщо це потрібно бізнесу

Прийняття Закону «Про факторинг» — важливий крок до розвитку цивілізованого ринку фінансових послуг в Україні. Нові правила створюють прозоре правове поле для учасників факторингових операцій, мінімізують ризики та сприяють стабільному грошовому обігу.

Завдяки цьому закону українські компанії отримують більше можливостей для швидкого доступу до обігових коштів без залучення традиційного банківського кредитування. Це особливо важливо в умовах економічної нестабільності чи затримок платежів.